Украинские стихи вне сборников. Ред. 07. 03. 2009

Зміст.

** "В осінньому парку..."                листопад, 2008
**  Світ без числа                31.12.2006
**  Одного вечора(текст пісні, що складається
    з одного куплета)                жовтень, 2005
** "Диригент Сидоров підніс паличку..."                2006

*******************************************


    *   *    *

                С.Фоменко

В осінньому парку
холодні дерева
йдуть до зими
інакше, ніж ми.

          листопад, 2008
**************************************


Світ без числа.

В броунівському русі, тобто у мерехтливому хіп-хопі
порошинок маси у бочці з енергією,   
окремі стрибки-колінця не встигає зафіксувати Хронос,
тож у Броуніанії число не виникає.
Важко полічити і самі хіп-хоп-порошинки.
Кожна порошинка - навіть не однина,
а тільки потенційна можливість її виникнення.
Це може статися, коли до бочки з енергією
підійде дядько Закон, пригостить старого Хроноса цигаркоюs
і скаже: "Непогана ніч вдалася тобі нині..."
Хронос бухикатиме довго, нарешті прокашляється,
витягне картату хустку, витре губи і запитає у відповідь:
"Щось надумав новенького, магістре?"
"Так, є дещо ..." - ствердно відповість нічний гість,
візьме у старого його цейсовський бінокуляр і зазирне у бочку...

            *                *               *
 На прозорій галявині, за півкілометра від сільського клубу
стояла і поправляла зачіску дівчина Х, зморена танцями
з насамогоненими парубками та ще й з двоюрідним дядьком,
що приїхав здалеку - десять років після армії не було його в Комарові.
Ніч новорічна, чужа і недалека, як жмеринський вокзал,
прогула-проминула, але в пам'яті ще лунає пронизливе, зворушливе:
"Две девчонки танцуют, танцуют на палубе...
Навстречу утренней заре  - по Ангаре, по Ангаре..."
"Ангара: оце ж я саме звідти.  Братська ГЕС. Це не хрен собачий!  -
вставляв дядько дівчині у вухо через кожних два-три оберти. -
Гора і гора. Тайга і тайга. А між ними ріка - як сто наших Бугів.
А ми її  - греблею. Я б тебе туди забрав. Але хати не маю.
Все гуртожиток і гуртожиток. Був одружився, та й розвівся.
Оце знов оженюся і назад повернуся. Та мало часу в мене.
Лише сім днів. Ти хороша. Поїхали зі мною. ..."
Після цих слів дівчині Х стало холодно і водночас пекельно-спекотно.
В Комарові у неї був кавалер, і їй було його жалко. Ні, вона злякалася.
Ні, вона втомилася і не відчула зміст слів дядька. Ні, ні, ні...

            *                *               *
Онука дівчини Х зустрічала новий рік у комарівському клубі.
Вона крутила руками, присідала, знов крутила, знов присідала:
"чи`рро-піго` джі`ро, чирро-піго чірро, джірро-піго, джірро-піго..."
Бабуся, ще вповні сексапільна, з зачіскою, вельми схожою
на ту, ангарівську, сиділа у хаті на горі, над тією прозорою галявиною,
за багатим на їжу столом, посередині великої кумпанії родичів.
"Одна родина за столом, одна калина за вікном!..." -
оксамитовим і фальшивим баритоном виводив її вічний кавалер.
Він вже кинув пити. Тобто пив лише на свята і іменини родичів.
Родичів було багато. Але менше, ніж днів у році.

            *                *               *

"Тримай свою зиркалку. На цей раз нічого не вийшло."
"Мабуть, не у ту бочку дивився". "Так, мабуть, не у ту."
"Наступного разу, як прийдеш, захопи щось почитати.
Тільки веселенького, без чисел твоїх. Платона принеси".
"Ні , я тобі іншу принесу. Про Братську ГЕС. Євтушенка.
Доброго генія одного. Там теж чисел нема." 

                31.12.2006. Майже опівночі.


******************************************


        *        *        *

Диригент Сидоров підніс паличку, і вмить в оркестрантів волосся  - дибки.
Особливо химерно виглядають руді коси-змії першої скрипки.
Вона сидить на останньому пульті, і тому цей вогняний вензель
відтягує увагу музик від палички, що пурхає, ніби пензель  -
не маестро, а майстра: він малює ескіз нової банкноти.
Перед майстром пюпітр, на ньому взірець, але це не ноти,
а стара асігнація часів Луї Бонапарта.
Вже тоді, задовго до появи ТВ, пилососів, поп-арта,
впертолобі папаші сімейств керували оркестрами і складали гімни,
виробляючи гроші-калорії. І від того так зимно
в залах, де хукають у долоні ошукані меломани.

І тут вибігає тьотя і тромбонним голосом поперек гармідера
ріже: "Сидор Сидоров. "Сидоріада". Диригує Сидоров!"

                2006

***********************************************************

Одного вечора(текст пісні, що складається з одного куплета)


Одного вечора, так схожого на інші вечори,
відчуєш ти, що це не вечір;
що сонце, сховане за черепом гори,
горить і там, горить і там, горить і там, - таке ж розпечене.
    
 .                жовтень, 2005.

********************************************