Криком. Біллю. заметіллю я тобі явлюсь.
Жовтим місяцем із неба з тебе посміюсь.
Познущаюсь з тебе вітром, замету сліди.
Затоплю твої тривоги літрами води.
Обійму тебе промінням, посварю дощем.
Радістю весняних співів вб'ю сердечний щем.
Приласкаюся до тебе сірим кошеням.
Ніжність пробуджу, турботу лагідним малям.
Стану чаєм в твоїй чаші, щоб допив до дна,
Стану дивним божевіллям, щоб лишити сна.
Книгою на підвіконні - щоб мене гортав.
Мудрим вчителем я стану - щоб порад питав.
Стану стуком твого серця, щоби вічно йшло.
Зроблю вічним все прекрасне, що в тобі жило.
Перетворюся на сонце, щоб тобі світить.
Буду ключником тюремним. щоб тебе звільнить.
Сіллю, хлібом, караваєм - довше щоб гостив,
Пам'ятником на колінах - щоб усе простив.
Янголом твоїм я стану - щоб не нагрішив.
Врешті...буду я собою. Просто-щоб любив!
Метаморфози
© Copyright: Милослава Пятак, 2009
Свидетельство о публикации №109030503389
Свидетельство о публикации №109030503389
Рецензии