Сьогодні я вночі вмирала
Щасливою і легковірною
Птахою...
Душа відірвалась й літала
По дому моєму, над дахом...
Небаченим досі, таємним –
Душа моя ніччю літала
Хоч все навкруги було темним...
З якимось захватом приємним
Я тілом своїм розтавала...
Я все зрозуміла сьогодні,
Що Смерть – це гідна красуня,
Коли не лякатись й тремтіти,
А ангелом бути приспалим...
Сьогодні я тихо вмирала,
Легко, непомітно, щасливо,
О, як же солодко гуляло
Нескривджене серце... Навіщо?
Прокинулась в ранку сірому
З жасминовим пахощем поряд
Позаздрила крилам в нічному,
Згадала засмучений погляд...
Гріхи потягнули додому...
На землю вернули. Не час.
А як я щасливо вмирала
Лишаючи попіл і Вас!
7 червня 1994 р., Вінниця
Сьогодн вноч я вмирала
© Copyright: Елена Остапенко-Меленевская, 2009
Свидетельство о публикации №109030205783
Свидетельство о публикации №109030205783
Рецензии