Листопад. Тихо падає листя.
Листопад. Він блукає за нею.
Тихо стелить осіннє намисто
Їм під ноги вечірня алея.
Листопад. Вся краса в тій стежині,
Що його привела до дороги,
На якій він побачився з нею
Та розквітли душі запороги.
Ніжним подихом листя торкалось
Їх долоней, навіки сплетенних.
У танку золотому кружляли
І здавалось, що час нескінченний.
Листопад намалює думками
Все, що так мені близько до болю.
Листопад. Все, що було між нами –
Я назву золотою порою.
01.03.09
Листопад
© Copyright: Татьяна Малинкина, 2009
Свидетельство о публикации №109030201768
Свидетельство о публикации №109030201768
Рецензии