Зашорені очі не бачили світла.
О,як вже давно вони міцно закриті.
Душа промовляла,неначе вже зникла:
"Звільнить мене звідси,бо мріі-розбиті!"
Щоб очі відкрити-сміливість потрібна.
Бо хочеть міфом так казкою жити.
Та казка-не вічна,скінчиться все рівно,
Оманливий світ доведеться розбити.
Із біллю та слізьми зніми свої шори.
Закинь якнайдалі,вони непотрібні.
Нарешті думки заспівають всі,хором
Про щастя та світло на іншому рівні.
Забудь свої штучні та мізерні мрії,
Вдихни якнайглибше це свіже повітря.
Зроби щось потрібне,зміни свої дії,
Збери почуття у прекрасні сузір`я.
Зашоренi очi
© Copyright: Алёна Губина, 2009
Свидетельство о публикации №109022802719
Свидетельство о публикации №109022802719
Рецензии
Так,ось таку зашореність нажаль часто бачишь у деяких людей.Йдуть,наче сліпі.Мабуть їм просто легше не дивитись правді в очі.Зрозуміла твої почуття,з великою повагою!
Стелла Мягкова 18.03.2009 22:21 • Заявить о нарушении
Стелла Мягкова 18.03.2009 22:21 • Заявить о нарушении
Дякую,що зрозуміла!Я саме про це й хотіла сказати!Але мені здається,що завжди треба дивитися в очі правді,як би гірко це не було...
Алёна Губина 18.03.2009 22:27 Заявить о нарушении
Алёна Губина 18.03.2009 22:27 Заявить о нарушении