Мені немає сенсу ні про що жаліти:
Роки минають, їм немає вороття,
Обожнюю тебе за ті солодкі миті,
Коли даєш мені шматок життя!
Про все на світі я з тобою забуваю,
Мені, повір, не до сумних думок тоді:
Шалена пристрасть вогнищем палає,
Коли я знемагаю від жаги.
Бурхливі пестощі, в ім'я вогню святого,
Торкання вмілих рук і ніжних губ, як мед,
І рухи тіла сильного, міцного,
Гойдають i моє назад – вперед…
Я не жалкую! І нехай я буду грішна,
Троянди біли розкривають пелюстки,
Вони моя молитва, дяка, згадка втішна,
І радість божевілля уві сні.
Мен нема сенсу н про що жал ти
© Copyright: Катя Андриенко, 2009
Свидетельство о публикации №109022801458
Свидетельство о публикации №109022801458
Рецензии