Лечу в безодню
Мені здалось земля розверзлась…
Лечу в безодню стрімголов…
Це ти з беззахисного серця
Без жалю висмикнув любов.
Ти серце краяв на шматочки.
І кожен довго смакував…
Навіщо ж ти, це знаю точно,
Колись мені надію дав.
Любов ти розтрощив, мов квітку,
Що випала з букету на підлогу.
Не розридатись, за дверима зникнуть.
Вблагала я в цей час у Бога.
Грішно було тебе кохати.
Але ж Амур в серця влучає…
Ще більший гріх – любов розп'яти.
І Бог за це тебе зкорає.
Свидетельство о публикации №109022702796
Милость Божья 01.03.2010 20:46 Заявить о нарушении
Татьяна Колесова 03.03.2010 16:43 Заявить о нарушении