Як я на Москалевщiне був

То сталось 24 серпня 1992 року. Я вирешав поїхать на працю у мiсто Калуга, що на Москалевщiне. Менi  тодi сталось 19 рокiв. Я був патрубком хочь i мiцним, але ж неразумним. Я тодi ще не знав, якi москали пiдлюки та злочiнци.
Приїхав я до залiзнiци, та став питать людей як менi до готелю попасти. А вони таращются на менi та щось на своем балакают. Я кажу: «де менi залишитись у вас?», а вони (вот тупи москали) тильки зенькамi хлопають. Плюнув я з горя тодi, та побрев сам шукати. А вже нiчь почалась. Я їду по вулiце, а менi на зустреч компанiя їде.  Чоловiк вiсемь. Росли, статни, мiцни хлопци. Доходят до менi i запрошуют шось на свої собачей мове. А я iм кажу так по-доброму: «не разумiю, пiшли ви в срацю!». Загудели вонi, щось меж собою мiркувати сталi. Ну, бачу, праця моя погана. Та не мiркуя як звiзданув одного москаля. Потiм – другого. Так я їх усiх побив. Шо б ото зналi, як україцев торбувати! Нi пiшов я тодi до готелю. Отримал речi, та сев на поїзд до батькiвщiни. Плюнув на землю погану москалевску смачно, та насрав пiд дверью у одного москалевского будинка перiд отїздом.

О так, брати українци, нi їздить на Москалевщiну, там дюже погано!