Бувають хвилини безсилля
І розпачу, і самоти,
Коли у години дозвілля
Сама залишаєшся ти.
Так тяжко тобі зрозуміти,
Що є таки сенс у житті.
Зів”яли даровані квіти,
В минулому клятви пусті.
Тоді опускаються руки
І сльози на віях дрижать.
І серце, що рветься від муки,
Не може вже більше мовчать.
Ти навіть ридати безсила,
Благаєш у Бога кінця.
Тобі, мов обрубані крила,
Оділи із тернів вінця.
І серце, обпечене болем,
Душа, вщент розбита,мов скло,
З грудей прагнуть вийти на волю...
І щоб забуття вже прийшло.
Та марно їм цього чекати-
ПопЕреду ціле життя...
Не смійте себе катувати!
Повірте в своє майбуття!
.............................................
У цьому жорстокому світі
Потрібно любити життя!
Страждати, боротись, радіти...
НЕ ПРАГНІТЬ ПІТИ В НЕБУТТЯ!!!
В хвилини безсилля
© Copyright: Ирина Ирийная, 2009
Свидетельство о публикации №109022503789
Свидетельство о публикации №109022503789
Рецензии