Ой вербичко чарівничко.
Раньою весною нащо зеленієш.
Своєю красою ти мене чаруєш.
Спогад навіваєш, серце мені краєш.
Як із милим під твоїми вітами зустрічались.
Як щиро кохали, як клятви давали.
Що кохання вічне, воно не зів,яне.
Та нічого вічного на Землі немає.
Верба зеленіє, кохання згасає.
До верби коханний більше не приходить.
Мене він покинув до другої ходить.
Научи вербичко мене чарувати.
Яб начарувала,щоб усе забути.
Щоб спогади не мучили.
НЕ краяли душу.
Яб начарувала ніколи не кохати.
Невірне кохання в серце не пускати.
Ой вербичко
© Copyright: Татьяна Гребенюк, 2009
Свидетельство о публикации №109022402093
Свидетельство о публикации №109022402093
Рецензии