Чому ти не пишеш, я жду і тривожусь,
А звістки від тебе нема і нема.
Вже люті морози обпалюють квіти
Вже скоро стежину завіє зима.
Невже моє щастя,так раптом з'явившись
Відразу розтане в холодній пітьмі?
В душі моїй знову з'явилася ніжність
На тебе надіюсь я ,вірю тобі.
Навіщо ти серце моє розтривожив,
Щоб знову мене залишити одну?
Хоч слово черкни,як приїхать не можеш
Я ж зараз твоїми листами живу.
Я вірити хочу,що доля щаслива
Всміхнеться до мене із далечі днів.
Я знаю,що буде між нами кохання,
Так серце моє підказало мені.
***
© Copyright: Екатерина Рэнтнер, 2009
Свидетельство о публикации №109022306288
Свидетельство о публикации №109022306288
Рецензии