Живу в отрадном ожиданьи:
Пришел ли мой последний миг,
Иль чувств источник окаянный
Вновь бьет, удал и многолик?
Душе то сладко, то несносно,
Не разберу, где день, где ночь.
Твои глаза сияют лоском,
И тягу к ним не превозмочь.
Вот только остро не хватает
Твоих щебечущих тирад,
Когда волна любви ласкает,
Сердца не ведают преград.
* * *
Живу в жагучому чеканні:
Чи то остання мить прийшла,
Чи то струмком моє кохання
Б’є із старого джерела?
Душі то солодко, то гірко.
Не розберу де день, де ніч,
Бо твої очі, як дві зірки,
На відстані і віч-на-віч.
І в щебеті не вистачає
Твого ласкавого слівця,
Коли кохання нас вінчає,
Сплітає руки і серця.
Живу. Виталий Макуха
© Copyright: Ольга Бурова, 2009
Свидетельство о публикации №109022304785
Свидетельство о публикации №109022304785
Рецензии