Давно вже визнала країну,
Як ще до школи не ходила.
А моя рідна Україна,
Уже й тоді мене ростила!..
Як мати, ніжила, кохала,
Доньку дитину, а чи сина!..
Усе вона про мене знала,
А я про неї в школі вчила.
Що є Дніпро широкий в світі,
Калина й вишня під вікном.
Й моя держава – Україна!
Молюсь за неї перед сном...
Щоб жила в мирі й дружбі вічно,
Не знала розбрату в житті.
В жіночім щасті, в чоловічім,
Знайшла добробут в майбутті.
І я тебе вже не забуду,
Мов поводир, ведеш в політ.
Люблю й свідомо любить буду,
Увесь наданий Богом вік!
Моя Укра на
© Copyright: Пётр Вогнык, 2009
Свидетельство о публикации №109022204372
Свидетельство о публикации №109022204372
Рецензии