Потяг
Їхати іноді місяць, іноді пів дня,
А іноді кілька секунд. Бо провідники
Часто роблять страйк і не перевіряють квитків.
І тоді стає дивно і сумно. Зачинившись в своєму купе,
Ти знову замислишся що життя сліпе,
Бо колії розташовує навмання.
А тобі в дорозі так бракує вина.
А іноді ти натискаєш стоп-кран,
Який часто призводить до зривів і ран.
А іноді – навпаки: доводить до ейфорії,
Бо десь по дорозі трапляються різні мрії,
Які такі теплі і такі приємні на дотик…
Ось такий у тебе до мене потяг.
Свидетельство о публикации №109022202831