Як вбивався образ доброго тирана
через клітку зліва та до скронь свинцем,
ти була готова стати місцем рани
і стікало смертю полотно-лице.
А тягли за ноги – волокли по серцю.
А воно спилося болем за юрбу
і не чуло більше горловинні "Вмер цей,
хто чумачив людям замість солі бунт!"
Скільки ж тої солі треба, щоб забути
те, що малювала кров`ю голова?
Чи не набирались (як в моєї) груди,
чи не доросила ваших ніг трава?
Видих розтягнувся пасмом по буріківці –
"Ось ваш прапор, змийте, ще наступить хтось!"
І почулось небо не в своїй тарілці
та дощем щосили в камені зайшлось.
В пелюшках покосу, рейваху по тілу
ти мене тулила до грудей своїх
звідки батьківщина набиралась біло,
надходила слізно, липнула до ніг.
20 Лютого 2009
Право на смерть
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109022005151
Свидетельство о публикации №109022005151
Рецензии
Юрію, дорогесенький, вітаю Вас зі святом!!!
Хай ніколи не згасає Ваше щире слово, хай воно народжує пісні!!!
З повагою та ніжністю,
Таня
Татьяна Левицкая 23.02.2009 23:14 • Заявить о нарушении
Хай ніколи не згасає Ваше щире слово, хай воно народжує пісні!!!
З повагою та ніжністю,
Таня
Татьяна Левицкая 23.02.2009 23:14 • Заявить о нарушении
Спасибі Таню,
Із запальним серцем колишнього страшого сержанта
зенітного дивізіону,
ЛЮ :)
Юрий Лазирко 24.02.2009 02:05 Заявить о нарушении
Із запальним серцем колишнього страшого сержанта
зенітного дивізіону,
ЛЮ :)
Юрий Лазирко 24.02.2009 02:05 Заявить о нарушении