Веснянка

Від сну весна збудилась  вмить,
Розплющила озерця-очі.
В жіночім образі летить,
Зимі вступитися не хоче.

Під нею квітка розцвіла,
З бруньок стріляє  цвітом
І навіть птах нічний – сова,
Не спить вже на узліссі.

Дерева пишні розцвіли,
П’янять запашним цвітом.
І в крильцях першої бджоли,
Іскрить промінчик світлом.

В  земну скарбничку уже ліг,
В зерні, зачатий колос.
І хоч ще може впасти  сніг,
Та жайвір будить поле...

Із  з неба Бог уже послав,
Дзвінку веселу пісню!
Він перший зиму вже прогнав,
Теплом весни зігрітий.


Рецензии