Люблю стрічати сонце на світанку,
коли мовчать дерева і кущі:
природа на мого життя останку -
мені цілющий еліксир душі.
Отож іду до неї, як до друга,
і сповідаюся на самоті:
вона не перша в мене і не друга -
моя єдина подруга в житті...
Виблискує травичка-оксамит,
а ліс на тому боці ще темніє,
серпанок понад річкою димить,
і сонячне багаття пломеніє...
За спиною, здається, все - ніщо,
отут моя сім’я і рідна мати...
З нічого так зрадіє серце,що...
не хочеться додому повертати.
На свiтанку
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021905596
Свидетельство о публикации №109021905596
Рецензии