У мене є усе,
Та лишь тебе нема.
А потяг все несе,
Де тишина німа.
Душа моя кричить,
Щоб я спинила мить,
Щоб я спинила рух -
Уже вогонь потух,
Як наші почуття.
Й закінчилось життя.
Тепер ми вже чужі
І йдемо до межі.
Та де ж межа - нема!..
Лишились лишь слова.
Але надія ще жива!!!
Так! Іскорка пала одна...
Потяг
© Copyright: Ирина Журенко, 2009
Свидетельство о публикации №109021904228
Свидетельство о публикации №109021904228
Рецензии