Iще...
і тихо кров у скроні б’є,
живе блакить в очах-озерцях -
зоріє ще життя моє.
Хай не горить і не палає,
та все ж якась іскринка є.
А вдалині під небокраєм
зозуля сторожко кує...
Отож кує. Чи не для мене?
Летять, летять мої роки...
А поруч деревце зелене
радіє на усі боки.
Свидетельство о публикации №109021900406