Гасне літо, як полум’я парості.
Холодніє у серці життя.
Залишаються запахи пам’яті,
що, мов згадки, летять з небуття...
Запашні, білопінні акації -
то тривожная юність моя.
Як приваблювали юні грації
і весняна, духмяна зоря...
Розпливлися і ніби розтанули
на моєму крутому шляху
запашисті ті юності гранули.
Плинуть дні, як вода без смаку...
Тільки запахи пам’яті боляче
віддзеркалюють душу мою,
перед сном як, бува, тихо молячись,
я згадаю матусю свою.
Запахи пам ятi
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021900326
Свидетельство о публикации №109021900326
Рецензии