Тебе побачив уві сні
і сам себе перелякався:
я знов, як у минулі дні,
навік з тобою би зостався.
У вічі глянула мені,
так загадково привіталась,
що мимоволі скаженів,
і серце в грудях тріпоталось.
Таку штуковину утяв -
наперекір майнути долі...
та вже на якорі буття
я прокидаюся поволі.
. . . . . . . . . . . . . .
Спасибі, юносте моя,
що ти до мене незрадлива.
В житті, мов золотий маяк,
твоя прекрасна, юна злива.
Зустрiч
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021802837
Свидетельство о публикации №109021802837
Рецензии