Голод...

                Голод . . .
                Одне лиш слово –  «пам'ятаєм»,
                Ми скажемо, й у тихім гаї,
                Де цілі сім ї спочивають,
                Промовим тихо - « пам'ятаєм».

                Ми пам'ятаємо минуле,
                Простих людей,
                Убитих диктатурой,
                Терплячий і нещасний наш нарід,
                І обірвався цілий рід,
                Простих людей, замучених до смерті,
                Й судилося тяжкою смертю вмерти,
                Від голоду...
                від жаху...
                від страхіть...
                Й згадаємо ми хоч на мить,
                Людей, невинно убієнних,
                Можливо Господь Бог простить блаженних,
                Й покаже душам їхнім вірний шлях,
                Запалим свічку ми, й це буде знак...

                Це буде знак того, що пам'ятаєм,
                Про ці події, і цей час,
                і часто молимось за вас...