Нарешті життя мое осяяло сонце
Воно тихим ранком пробралось ввіконце
Сидить на столі і до мене говорить
А хочиш побачить яке сине море?
Авжеж, що я хочу, без сумнівів я
У відповідь кинув гарячі слова.
І враз! поколіна стою я вводі
Й картин я гарніших небачів в житті
Стою я і думаю, що сниться мені
І зникне усе це як бруд при пранні.
Аж раптом у мозку ідею знайшов,
І впевниним кроком під воду пішов...
Море
© Copyright: Руслан Парий, 2009
Свидетельство о публикации №109021705518
Свидетельство о публикации №109021705518
Рецензии