Лежу з тобою, а тебе немає,
Твоє дихання б’є мені в чоло,
Я тут з тобою мовби десь далеко,
І тисячі разів таке було.
Вуста мої ще повні поцілунків,
Обійми теплі, очі сном горять,
А ми немов на відстані доріг і кілометрів,
І наші душі десь далеко сплять.
Я тихо плакала, тобі ж було байдуже,
Сон відібрав твій спокій і чуття,
Мене ж з’їдала невимовна туга,
Зжимала серце чорна пустота.
Я доторкнусь – на відстані долоні
Спокійні груди – серце також спить,
І губи, що недавно цілували,
Забули, як вуста мої любить…
І тихо так – вікно світліє небом,
Лежу й дивлюсь в цю всім байдужу синь,
І прислухаюся, можливо щось почую,
Можливо розімліє глибочінь…
Ось-ось зірвалося дихання.
Ще мить – і ти б мне зустрів,
Але далекий сон зімкнув твої повіки
Й тебе до мене знов не відпустив…
Вночi
© Copyright: Галина Базильчук, 2009
Свидетельство о публикации №109021704263
Свидетельство о публикации №109021704263
Рецензии