Десь за гаєм, десь за гаєм, сопілочка грае,
Та сопілка мені серце розривае.
Що не може козаченько собі ради дати,
Бо не хоче чорнобрива його вже кохати.
Вона справді чорнобрива, тай ще біле личко,
поморанчева у коси заплетина стрічка.
Цілував ті чорні брова,розплітав ті коси,
буде йому що згадати, гладив ногі боси
А тепер пройшла як панно, та не привіталась,
Людям каже заміж рано, ще не нагулялась.
У садочку біля тина, розцвіла калина,
де любились, де кохались козак і дівчина.
Подивився в небо сине, очі повні горя,
А у небі хмари сиві, пливуть аж до моря.
І сказав він їм - кохання, серця вже не гріє,
Забирайте в шлях останній, память про Марію.
Поморанчеве кохання
© Copyright: Олег Горбунов Ру, 2009
Свидетельство о публикации №109021505098
Свидетельство о публикации №109021505098
Рецензии
Оу, видається, що ви й любовну лірику писати можете! :)
Писалось мабуть звичайно заради стьобу над клятими "помаранчевими", але насправді вийшло ніжно, чуттєво і гарно... ;)
Алёна Губина 14.11.2009 19:56 • Заявить о нарушении
Писалось мабуть звичайно заради стьобу над клятими "помаранчевими", але насправді вийшло ніжно, чуттєво і гарно... ;)
Алёна Губина 14.11.2009 19:56 • Заявить о нарушении