Як не виженуть із хати,
що зі мною може стати?
Буде борщ і щось на друге,
ще й наллють по саму смугу.
А щоб сонце зранку встало,
пам`ятай про рідне сало.
Бо без нього як же жити?
Не полізе й "оковита".
Як поснідав, геть в садочок.
Тихий знайдеться куточок,
де ніхто не потурбує,
раптом не зарепетує,
чим я цілий день займався
і під вишнєй затримався?
А як прийде час вечері,
й зариплять до кухні двері,
тут і край настав заняттям,
шлях до страв пройду з завзяттям.
А щоб не знайтись на сварку,
голосно хвалю одарку,
та й притисну "ненароком"
чорнобриву, карооку.
Цю життєву мудрість батько
дав, як спадщину, нащадку.
Але ви про це - нікому.
Я ж не злий, а сплю ... од втоми.
І, якщо нема питання,
заходіть на частування.
Хитрий дядько Петро
© Copyright: Георгий Ильяшенко, 2009
Свидетельство о публикации №109021405413
Свидетельство о публикации №109021405413
Рецензии