Отож, я вже старий... це ясно,
як день... в житті моїм злошаснім:
в зимову пору на горбок
важкенько карбувати крок,
та й вниз іду не досить вдало -
снаги залишилось замало,
хоч чарку випий - все не те,
бо сива віхола мете...
А як було колись раніше:
надвечір кров бурлить сильніше,
і від кохання аж гуде
у грудях серце молоде.
О молодість!.. Та ми не владні,
оті щоб дні твої принадні
під сонцем нашого Вітця
в житті тривали без кінця.
О молодiсть!
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021405115
Свидетельство о публикации №109021405115
Рецензии