Самотня хатка край містечка.
Бугор напроти височить.
Внизу криниця недалечко
струмить водичку в далечінь.
Зелене листячко півроку
ту хатку ніжно обвіва,
в садок на вишеньку високу
летить пташина польова.
А сонце там - багате сонце! -
щодня сіяє над бугром,
і ясний місяць у віконце
щоночі світиться сріблом...
Чого ж чудова ця картина
мене до журу спонука?
Душа неначебто не винна,
а туга в серці не зника.
Бо хатку ту лише згадаю...
своє дитинство у житті...
мов випливає з небокраю
матуся знов на самоті.
Що їй ті сонце і криниця,
і місяць ясний над садком,
коли ночами часто сниться
їй голос рідний за вікном.
То голос мій в краю далекім,
то голос сина уночі.
Несіть, несіть його, лелеки,
бо серце матері кричить...
20.07.1995р.
На самотi
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021404967
Свидетельство о публикации №109021404967
Рецензии