Ось дощ пройшов,
Піднялись квіти,
Верба так гарно
Опустила віти.
Позеленіло навкруги,
Усе запахло і розквітло,
Від веселкової дуги
В душі у мене стало світло.
І знову сонце сушить,
Мов хмару, мокру землю,
Бо знає: скоро мусить
З землі пробитись зерня.
Цей паросток маленький
Так схожий на життя,
На вигляд він простенький,
Насправді ж це не так.
Сьогодні до життя він прагне
І до висот іде,
А завтра він умре від спраги,
І просто упаде.
І будуть йти повз нього люди,
Й ніхто не підійде.
І не побачить він ніколи
Вже дощика ніде.
15.05.02
Дощ
© Copyright: Ирина Журенко, 2009
Свидетельство о публикации №109021400272
Свидетельство о публикации №109021400272
Рецензии