Мене в житті не обминула доля.
Господь мені багато дарував.
Я бачив велич лісу і безкрайність моря,
І волю поля кожною клітинкою всотав.
Хвала Тобі, Єдиний Боже!
Що очі бачать велич і красу,
Яку ніхто ніколи відтворить не зможе.
З дитинства в серці я її несу.
Тебе, Творець Безмежний, прославляю
За те, що дав з”явитися на світ.
За те, що бачу, чую, відчуваю.
За те, що вже прожив немало літ.
За те, що спас мене, зізнатись мушу,
З страшної прірви і болота небуття.
Тобі віддам, Тобою дану душу,
І за гріхи мої чистосердечне каяття.
Мого нічого в всесвіті немає.
Лише гріхи, немов кайдани, на ногах.
Й від цього серце спокій обминає
Й провини сльози на моїх очах.
Мене в житт не обминула доля
© Copyright: Виктор Лялюк, 2009
Свидетельство о публикации №109021303432
Свидетельство о публикации №109021303432
Рецензии