Гуляє вітер у безмежжі,
неначе дихає земля
чи прислухається до мене,
як мати до свого маля.
А я увесь в такій тривозі,
у спокій міст не наведу,
бо живемо немов на розі
у лихоліття на виду.
Що доля тихо нам пророче
у невідомості життя,
які чекають темні ночі
на перехресті майбуття,
і що мого чекає сина? -
турботу маю лиш одну.
І страшно те, що я безсилий:
не знаю, що зі мною втнуть.
15.06.1996р.
Гуляе вiтер...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021203824
Свидетельство о публикации №109021203824
Рецензии