Осінній лист пливе на Пслі,
над схилом верби золотіють,
і журавлі мою надію
несуть на сизому крилі.
Горить вогонь барвистих смуг
понад похмурою рікою,
мов зажурилася зі мною
вона, не знаючи чому.
Завжди осінньої пори
печаль природи нам відома,
а зараз ллється ніби втома
від невгамовної жури...
Чотири роки ми пливем,
як лист осінній, в невідоме,
і в незалежнім нашім домі
все гірше й гірше ми живем.
Та справа навіть і не в тім -
пітьма, як ніч, за обрій зайде,
а в тім, що пралять нами зайди
в житті скаженім і крутім.
Які у нас жнива, хліба
на Україні нашій рідній!
А ми затуркані і бідні...
Від того йде моя журба.
01.10.1995р.
Журба
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021203757
Свидетельство о публикации №109021203757
Рецензии