Ось написав: "Бенкет під час..." -
не знаю, що писати далі...
хоч не чума тепер у нас -
хвороби маємо чималі.
Так, так... чуми у нас нема,
нема ні голоду, ні мору.
То й бенкетуємо... дарма
що Україну маєм хвору.
Окремих наче розпира
від невгамовної розваги -
вже пориваються "ура!"
кричати з буйної наснаги.
Кому ж так весело щодня,
хто веселішає чимдалі:
гуляє сам, гуля рідня
посеред чорної печалі?
Бодай, як мати їм чужа,
собі на лихо бенкетують!
Нехай гуляють... тільки жаль
Украйну бідную отую...
12.03.1994р.
Бенкет пiд час...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021203058
Свидетельство о публикации №109021203058
Рецензии