Чи українець я, чи ні?..
Оце сиджу собі й гадаю:
слова неначебто мені
не йдуть на пам’ять... чом - не знаю...
Та знаєш... знаєш, друже мій,
як бідувала наша мова,
а ми були байдужими
до свого батьківського слова.
Бувало, мовить, сміючись,
і зарегочуть всі навколо,
Вітчизни слово голос чийсь,
і упаде воно додолу.
І ти сміявся, як усі,
ніде не дінеш правду голу:
мов з глузду з’їхали усі -
не підіймали слово з долу.
А слово те жило між нас,
жила і Ти, о рідна мово! -
і піднімалось раз у раз
землі батьків велике слово.
. . . . . . . . . . . . . .
Хоч важко, важко надолужити
все, що розгублене в століттях,
піднімем слово, друже мій,
на перехресті лихоліття.
13.10.1993р.
Слово
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109021102987
Свидетельство о публикации №109021102987
Рецензии