Сон

"Верховної" балаканини,
настирно що до вуха лине,
як понаслухаюсь, бува,
(чи, може, хто недочува -
ото щасливая людина...)
відразу пізньої години,
коли засну без перепон,
мені присниться дивний сон...

Столиця наша, древній Київ.
Ясне проміння небо криє.
На площі в сонячну блакить
Богдан Хмельницький височить.
Та раптом, бачу, оживає
(таке у сні лише буває)
славетна постать кам’яна -
і... гетьман вдарив в стремена.
Помчав, аж вітер чуб полоще,
і прямо на... Радянську площу
та, щоб добратись до "верхів",
в палац Верховний залетів.
І я за ним... А там роками
у залі довгими рядами
сидять"народнії сини" -
здебільш "червонії" вони.
Над ними вже, здається", знову
тріпочуть стяги пурпурові,
серпи та молоти блищать
і все "плющать", і все "плющать"...
"Ну що, пригрілися, гадюки! -
гримить Богдан, вийма шаблюку. -
Мені почулося здаля,
у вас потилиці сверблять,
запроданці, бодай вам лихо!"
У Раді стало тихо-тихо:
козачий син біля керма -
комунобільшості нема...
      
        * * *
Якби, Богдане, - Боже правий! -
побачив ти, хто нами править...
Собі ми ладу не дамо,
дарма що скинули ярмо.

                28.02.1993р.