В моїм царстві підводнім є всякі дива.
Сонце грає на дні переливами срібла.
Кожен риф таємницю якусь відкрива.
Тут є все, що я хочу. Немає лиш вітру.
І печалі минають, як тінь корабля,
І з акулами ситими дружать дельфіни.
Можна мріяти, можна думки промовлять,
І потвори людські не стріляють у спину.
Погляд вічності – сині простори морів,
Дух свободи у кожній перлині вітаю.
Мене носить Гольфстрім по планеті старій.
Тільки серце пусте, бо там вітру немає.
Підніми мене, хвиле, жбурни на пісок!
Нехай зоряним сяйвом наповняться очі,
Кров холодна заграє, розвіється сон,
Прийде вітер – і збудеться все, що захочу!
Нереiда
© Copyright: Татьяна Ши, 2009
Свидетельство о публикации №109021003767
Свидетельство о публикации №109021003767
Рецензии
"І потвори людські не стріляють у спину." - не надейся:) эти на любых глубинах достанут...
Симпатичный стих, совсем не такой как вечно ноющая заунывная укр.классика (я не большой спец по укр. классике, это просто моё внутреннее ёйное восприятие, прошу не пинать ногами:))
Василий Кириченко 2 14.05.2009 13:24 • Заявить о нарушении
Симпатичный стих, совсем не такой как вечно ноющая заунывная укр.классика (я не большой спец по укр. классике, это просто моё внутреннее ёйное восприятие, прошу не пинать ногами:))
Василий Кириченко 2 14.05.2009 13:24 • Заявить о нарушении
Да я и не претендую на место среди классиков... Спасибо, Василий с шикарными усами, предложивший дружбу!
Татьяна Ши 14.05.2009 13:35 Заявить о нарушении
Татьяна Ши 14.05.2009 13:35 Заявить о нарушении