така дрібниця, як бажання говорити,
не варта розміну на нікчомні знайомства.
чомусь так здається. долаю бажання.
не відаючи, що буде страшною помста.
знаходжу вихід. я закриваю очі
і скоромовкою проговорюю вірші -
внікуди, у стелю, в заходяче сонце,
якого не видно.нарешті, тиші.
стає трохи легше.а далі - звичайно -
дві чашки кави + 2 зізнання.
собі - у нікчемності. тобі - у коханні.
вуха закрити - не чути волання
свого самолюбства.нехай охолоне.
Губу прокусую. В роті солоно.
дрiбнички
© Copyright: Френия Шизо, 2009
Свидетельство о публикации №109020906446
Свидетельство о публикации №109020906446
Рецензии