Моя прадавня Україно,
моїх батьків земля свята,
ти добра й щира, як дитина,
до тебе ж доля - мов сльота.
І вже, здавалось, чорній тузі
не буде начебто кінця,
котились дні по сірій смузі
в житті у серпні без Вітця...
Та ось прийшла пора прозріння -
Всевишній нас благословив,
і відбивається проміння
від Хмелевої булави.
Горить козацькая заграва -
леліють скалки золоті,
і прокидається Держава,
як пролісок на видноті.
Не даймо ж тим леліткам згаснуть
на полотні людських надій.
Блакитний пагін квітне рясно
хай в Україні молодій.
14.11.1999р.
Блакитний пагiн
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020905144
Свидетельство о публикации №109020905144
Рецензии