О Чорноволе, Чорноволе...
І серце сповноється болем...
В житті героїв маєм різних:
одні, мов вранішня зоря,
осяють променем Вітчизну -
за небосхил промайорять;
а інші шляхом йдуть тернистим -
щодня, немов священний стяг,
важкую працю серцем чистим
несуть на покуть майбуття...
Свою мету - високу зірку! -
він над буттям мирським проніс.
Ви чуєте - лунають дзвінко
всі дзвони, як у благовіст!
Вступає він у цю хвилину
у храму Божого вівтар.
І буде й там за Україну
молитися душа свята.
О Чорноволе, Чорноволе...
І серце сповнюється болем...
27.03.1999р.
О Чорноволе...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020904945
Свидетельство о публикации №109020904945
Рецензии