Готуємось по всій святій Землі
нове тисячоліття зустрічати.
А в мене в гаманці лише на хліб
бряжчить нікчемність копійчана...
Сягнула думка людства в апогей.
Мої ж думки до "перигею" плинуть:
хай не для нас, а для своїх дітей
коли збудуєм Україну?
Та чи збудуємо, як ми спимо
в перехідній якійсь, нам кажуть, зоні,
не хочем скинути своє ярмо,
бо, мабуть, всі ми просто зомбі.
Отож, куди, добродії, йдемо?
Таке питанні зараз серце крає.
Але... що сіємо, те й пожнемо -
врожай зберем за небокраєм.
Яке ж щоденно сіємо зерно?
А те, що бачимо з сексоекрана:
у нас, по всьому, сівача кермо
в руках бездумного Івана.
А може... може, друзі, навпаки,
сівач у нас навмисне сіє сміття,
і за кермом шахрайським залюбки
йдемо в нове тисячоліття?
11.01.1999р.
Тисячолiття
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020904768
Свидетельство о публикации №109020904768
Рецензии