Так довго йшли тернистими шляхами...
І ось нарешті ми здолали путь.
Та, як звичайно, зрадники і хами
по-людськи жити знову не дають.
Немов поблякнули прадавні тризуб
і від землі і неба рідний стяг,
і вже надії золотаві ризи
згоріли вщент на вогнищі життя.
Лише вечірні малинові дзвони
над милим краєм стомлено пливуть -
то сонце промені останні ронить,
а вранці знов... надії оживуть.
Так довго йшли...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020904083
Свидетельство о публикации №109020904083
Рецензии