Він ніби щиро говорив
про те, йому що наболіло
ще з тогочасної пори,
коли пошився він в дебіли:
"А їх чимало навкруги,
мов невигойної прокази.
Не мав я власної снаги,
щоб їх позбутися одразу...
Дебіли правлять сабантуй.
І крає гнів серця людськії.
Неначе знову хан Бату
прийшов з монголами у Київ.
Чи є ще плем’я на Землі,
таких дебілів щоб терпіло?..
Та часом шепче хтось мені,
що й сам я став уже дебілом".
Таке почулося у сні -
він сповідався серед ночі...
Продався, мабуть, сатані
та й людям голову морочить.
22.03.1998р.
Сповiдь Президента
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020806456
Свидетельство о публикации №109020806456
Рецензии