Перегортаю знову вірші...
Щось випливає з забуття...
І я скажу без перебільшень -
це все із власного життя...
Тут я кохав у давню пору...
а ось ненавидів когось.
Пройшло тут лихо майже поруч...
а тут я мріяв... не збулось.
Мов пелюстки зими на скроні,
на білий лист лягли думки.
І запеклись краплини крові -
мої віршовані рядки.
Заради чого ж я віршую
і витрачаю кров свою?..
Та, може, хтось мене почує.
Отож для нього рими в’ю.
. . . . . . . . . . . . . .
Перегортаю знову вірші -
краплини власного життя.
І чим стає краплин все більше,
на жаль, тим ближче... небуття.
Краплини
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020704930
Свидетельство о публикации №109020704930
Рецензии