Затям собі. Прошу тебе, затям,
Що навіть вітер все це відчуває –
Цю прірву поміж небом і життям,
Яка мене з тобою розриває.
Затям. Й ніколи більше не питай,
Чому я думаю, як дощ, на відсіч плачу.
Ти просто погляд хоч би здалеку звертай –
І я вмить посмішкою небесам віддячу.
05/02/2009
Тим, хто ТАМ...
© Copyright: Налина Вайнэ, 2009
Свидетельство о публикации №109020506263
Свидетельство о публикации №109020506263
Рецензии