из книги Украинская душа

Веселі пустощі Орелі
Навколо порозносить вітер,
Він сльози вербі тихо витер,
Тепер малює акварелі...
Вода прозора, дно рукою
Немовби можна зачепить.
А ми все граємось з тобою
В солодку і мрійливу мить.
Неначе крила журавлині,
Бринять у тиші наші руки.
Пливуть ці неповторні звуки,
Переливаючись у тіні.
Горять тіла, налиті соком
Одвічних любощів й жаги,
І небо витнулось високо,
З’єднавши річки береги.
Хмарки — одвічні менестрелі —
Спинились поруч, а верба
Все споглядає крадькома,
Як вітер пише акварелі...
25.01.06
***
Білим-біло навкруг
Від вчорашнього буйного цвіту.
Нареченою стала черешня
Всього лиш на день.
Небо й вітер співали черешні і клену
Весільних пісень.
Та змістилась на ранок фата,
Наче юність,
Що вкрадена літом.
І сльозами бринить
Дощова та нерадісна днина.
Стука в серце самотність,
Образа в обличчя пита:
Та чому ж він мене
Серед світу самотню покинув,
Не зігрів, не збагнув,
Що для мене він всесвітом став?
Літо чуло, а клен вже не чув,
Бо така є у зрадників доля.
А до клену вже тулить тополя
Свою ніжність
І тіло дівоче,
Що під вітром
Цнотливо тріпоче...
25.01.06