Журналiст
над полем місяць уночі...
Червоний затишний автобус
його за ним додому мчить.
На нього там чека редактор,
в газеті рідній полоса:
він розповість - було отак-то...
про все - про те, що бачив сам.
І хай прадиве слово лине
до серця вірних читачів.
За кожну літеру брехливу
щоб перед Богом відповів...
А за вікном летять у вирій
вже хмари чорні грозові.
Чи донесе бажання щирі
він до ранкової зорі?
Свидетельство о публикации №109020105184