Завоювали ми свободу.
(Чи Бог її подарував?)
І стало дихати народу -
якби хто знав... якби хто знав...
Та є такі, що й справді дишуть,
беруть з життя на повен рот...
Отак живем, як сірі миші,
хоча й зовемся ми - народ.
Раділи ми, мов навіжені...
Тепер живем - ні те ні се,
тримаєм дулі у кишені -
гадаєм, може, пронесе...
І пронесе... весну-свободу,
батьками пещену в думках, -
нащадки праведного роду
її писатимуть в лапках.
Ото і все? Якщо так буде
(Не хочу вірити сповна!),
то засміються всі іуди,
і зарегоче сатана.
Свобода
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020100236
Свидетельство о публикации №109020100236
Рецензии
