Та вже не радує й весна...
В душі розлився смуток чорний:
неначе підлий сатана
мене щодня до себе горне.
А скільки, й справді, тих чортів
у нас сьогодні розвелося -
до мене шлють своїх сватів,
у пекло тягнуть за волосся.
І як дізнатись, де чорти,
а де мої друзяки справжні
поміж мирської суєти,
коли навколо пики вражі?
Бува - ось ніби чоловік
під кутом будь-якого зору...
минає день чи, може, рік -
і бачиш чортову потвору...
Отож, не радує весна
і неба сонячного просинь.
Зірвав первоцвіт сатана -
і на душі глибока осінь.
04.03.2001р.
Весна...
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109020100170
Свидетельство о публикации №109020100170
Рецензии
