Цикл Осiнь

Уся в туманах, мов сновидіння,
Вже ходить осінь по Україні.
Смарагди літа збирає в жмені,
І ллє на землю дощі пісенні.
В коштовнім сяйві кружля і пада
Злотаве пір’я листопаду,
І я у вирій, мов птах лечу –
Зловити прагну лише б краплину
Того дощу!..
             
         ***
Під грозовим дощем
Закохана у вічність,
Закохана у світ,
Неначе тінь стою.
У серці чую щем –
Кохання – це всебічність,
Душі людської цвіт,
Його нектар я п’ю.
Хай пташкою злетить
Осіння загадковість,
А вітер сколихне
Цю послідовність рим,
І під безмовну
Золоту прозорість
Я затанцюю танго з ним!

        ***
Уже так по-осінньому жовкне листя, і падає.
Соковитими динями, спілими виноградами
Відбуяло це літо, й залягло між корінням,
Через рік знов прокинеться, гляне очками синіми…
А поки що хмаринки обертаються тінями,
Й сумно землю прибризкують уже так по-осінньому.
                18.09.2008