Нарештi дощ танцю танок з громом!
О, ластівко! Мерщій в своє гніздо,
Бо близкавка розколює все небо!
Важкі краплини вмиють бідну землю.
О, музико грози! Я в тебе поринаю!
І плачу разом з небом я.
В одному ритмі вітер вітами гойдає,
Яскравим все стає після жаркого дня.
…Заплакане вікно…крізь тебе я дивлюся…
Знадвору свіжістю війнуло… Знову грім!
З тобою, земле моя, радісно сміюся!
Пий сльози, як вино,
і подаруй усім
Надію на добро!
12.07.2002 р.
Свидетельство о публикации №109013004704